(Дивіться також: Посібник для початківців з молитви на вервиці)
Одним із чудових творів мистецтва є Страшний суд Мікеланджело на стелі Сікстинської капели. Ця піднесена фреска поєднує жах прокляття з радістю вічного спасіння у яскравій сцені, яка повинна надихнути будь-яку правдиву людину до святості. Серед панорами врятованих і проклятих – легко помічена фігура ангела, який підтягує дві спасенні душі, використовуючи мотузку із намистинами, як рятувальне коло для спасіння.
Конфліктна історія
Справжня історія вервиці не проста. Її коріння лежить у намаганнях мирян середньовіччя мати власну розширену молитву, не схожу на Божу Службу, призначену для релігійних людей, монахів та ченців. Ця нова молитва для мирян розпочалася як декламація 150 розділів Книги Псалмів зі Старого Завіту. Коли ця практика виявилася громіздкою, 150 псалмів розділили на три частини. Незабаром навіть скорочене використання псалмів виявилося надто громіздким, щоб стати загальноприйнятим. Інші пропонували промовляти Pater Noster (Отче наш) 150 разів, 100 разів або навіть 50 разів. Ця нова форма молитви стала відома як Псалтир Pater Noster, пізніше змінена на Розарій Pater Noster.
Деякі історії відносять походження вервиці до святого Домініка (1170-1221). Легенда розповідає, що Діва Марія з’явилася йому у 1208 р. у французькому храмі в Прулі та передала йому вервицю, щоб допомогти в боротьбі з тогочасною альбігойською єрессю. Інший Домінік, чернець-картузіанець з Пруссії (1382-1460) вважається першим, хто пов’язав вервицю з різними епізодами в житті Христа. Відповідно до нумерації, заснованої на псалмах, цей Домінік запропонував 50 подій у житті Христа як роздумів для вервиці.
Історія вервиці також суперечна тим фактом, що слово “Розарій” (вервиця у західній традиції) походить від “rosarium” – трояндовий квітник. Слово “rosarium” використовувався як світський символ романтичного кохання в класичні часи. Це спонукало домініканського ченця XV ст. Алануса де Рупе відмовитися від його використання для Діви. Він виступав за старе позначення – Псалтир Діви. Однак християнське вживання все більше пов’язує це слово з гірляндою з троянд або вінцем Діви, що асоціюється з кружечком намистин, тому навіть це слово має своє власне життя. Історія дійсно доводить, що незалежно від її справжнього походження, Домініканський Орден протягом усієї історії був головним поширювачем та захисником вервиці.
Папські побожності
Вервиця має довгі та близькі стосунки з папством. Папи використовували вервицю для боротьби у битвах, перемоги над хворобами, подолання стихійних лих та відновлення віри. У 1571 р. Папа Пій V запровадив щорічне свято Переможної Божої Матері на честь перемоги у битві при Лепанто. Оскільки перед Лепанто, для успіху місії Священної ліги була офірувана молитовна процесія вервиці на площі Святого Петра в Римі, цю знаменну християнську морську перемогу над вторгненням мусульманських сил приписували заступництву Божої Матері.
Відтоді більшість сучасних Пап користуються особливою відданістю вервиці. У 1880-х роках Папа Лев XIII підкреслив відданість вервиці декількома енцикліками, які закликали вірних до побожного читання вервиці Марії, особливо протягом жовтня. Він розглядав вервицю як ефективну духовну зброю проти зла, від якого страждає суспільство. Папа Іван XXIII також мав особливу відданість вервиці. У своєму посланні 1959 р. “Grata Recordatio, Молитва за Церкву, місії, міжнародні та соціальні проблеми”, Папа наголосив на особливому заклику до вервиці. Папа Павло VI сказав, що за своєю природою читання вервиці вимагає тихого ритму і затяжного темпу. Також повідомляється, що він підняв свою вервицю та проголосив, що вона є Біблією для тих, хто не вміє ні читати, ні писати.
Жоден Папа Римський не мав більшої відданості вервиці та Божій Матері, аніж Папа Іван Павло ІІ. Коли його майже вбили на площі Святого Петра 13 травня 1981 року, він приписував своє виживання захисту Марії і висловив свою вдячність через вервицю. Він дуже добре знав, що 13 травня – річниця першої появи Божої Матері дітям у Фатімі у 1917 році.
У своєму апостольському посланні Rosarium Virginis Mariae (Розарій Діви Марії) Папа Іван Павло ІІ проголосив 2002 рік Роком вервиці та висловив надію, що сім’ї знову приймуть cвяту вервицю. Понтифік підкреслив, що зараз Захід відчуває поновлену потребу в медитації, що часом призводить до загострення інтересу до аспектів їхніх релігій … Він додав, що вервиця знаходиться в широкій гамі релігійних явищ і переносить людину в серце та душу багатьох ключових подій у житті Ісуса.
Солодкий ланцюжок молитви
Форма вервиці залишалася незмінною до 2002 року, коли Іван Павло II встановив п’ять нових таємниць. Він назвав їх світлими таємницями, оскільки вони зображують публічне служіння Ісуса, включаючи Його хрещення, весілля в Кані, Нагірну проповідь, Преображення Господнє та Тайну вечерю в новому світлі. Оскільки Його публічне служіння є важливою ланкою між Його ранніми роками та Його страстями та смертю на Хресті, ці нові таємниці розкривають справжній сенс Його земної присутності, заповнюючи при цьому публічний розрив між Його радісним дитинством та сумом і болем, пов’язаними з Голгофою. Папа також додав ці світлі таємниці, щоб розпалити поновлений інтерес до вервиці як до справжнього входу у Втілення.
З додаванням світлих таємниць тісний зв’язок вервиці з Євангеліями стає ще більш очевидним. Вони довершили те, що блаженний Бартоло Лонго (1841-1926) називав солодким ланцюжком, що пов’язує нас із Богом. Саме роки Христового публічного служіння найбільше демонструють Втілення як таємницю світла. Як каже Євангеліє від Йоана, поки Я у світі, Я – світло для світу.
Таємниця світла, яка найкраще ілюструє важливість світлих таємниць, – це Преображення. Слава Божества сяє з лиця Христа, коли Отець наказує здивованим апостолам слухати Його і готуватися пережити разом з Ним муки Страсної п’ятниці, щоб вони могли насолоджуватися власною Пасхою з Ним на небі.
Марія та вервиця
Навіть стосунки Марії з вервицею не були без конфліктів. Оскільки домінантною молитвою вервиці є Богородице Діво (у західній традиції – Радуйся Маріє), її критики стверджують, що Марія та її вервиця – це відволікання від Ісуса Христа, справжнього центру християнства. Релігієзнавці давно зауважили, що це хибна чутка, який не впливає на справжню історію Вервиці. Ефеський собор у 431 р. закріпив її титул у Богородице Діво, як Матері Божої, у світлі аріанської єресі, яка заперечувала божественність Христа. Аріани називали Марію лише Матір’ю Христа, оскільки вважали Ісуса простою людиною, а тому Його мати не могла бути Матір’ю Божою. З іншого боку, щоб виправити те, що деякі теологи вважали неврівноваженою відданістю Марії, Церква після Ватикану II пом’якшила свою практику відданого вшанування Марії, щоб переорієнтуватися на її Сина.
Фатімські об’явлення Марії – подія, яка найбільше підкреслила силу та велич вервиці. 13 жовтня 1917 року Фатімська Діва Марія сказала трьом португальським дітям-пастушкам: “Я – Пані Вервиці. Я прийшла попередити вірних змінити своє життя і попросити прощення своїх гріхів… Люди повинні молитися вервицю.” Марія наголосила дітям, наскільки важливо щодня молитися на вервиці за мир у всьому світі. Вона попередила їх, що Росія поширить свої помилки по всьому світу.
Під час інтерв’ю 1957 року єдиний живий свідок, сестра Люсії, закликала свого інтерв’юера: Скажіть їм … що багато разів Пресвята Діва казала моїм кузенам Франциско та Жасінті, а також мені, що багато народів зникнуть з лиця землі . Вона також сказала, що Росія стане інструментом, обраним Небом для покарання світу, якщо ми заздалегідь не отримаємо навернення для цієї бідної нації.
Таємна зброя
Насправді вервиця була постійним джерелом побожності протягом усієї історії Церкви. Книга Гаррі Віллса “Розарій” підкреслює, що для незліченної кількості католиків, які дозріли до Другого Ватиканського Собору, вервиця була щоденною звичкою. Він наводить історію покійного Вільяма Ф. Баклі, який розвинув звичку молитися вервицю ще маленьким хлопчиком. У своєму опублікованому щоденнику Overdrive Баклі розповів, що навчився рахувати десятки на пальцях, коли вервички не було під рукою. Ця звичка, набута в дитинстві, залишилась із ним на все життя.
Це факт, що до Другого Ватиканського Собору безліч католиків гаряче молилися на вервиці у своїх будинках чи на парафіях. Для них молитва на вервиці завжди повертала приємні спогади про їхніх бабусь, дідусів та батьків, які використовували вервицю щоб розширити свою відданість Христу та Його Церкві. Вервиця може допомогти католикам перетворити свої громади на справжні школи молитви.
Покійний кардинал Йосиф Міндсенті, який знав про комунізм більше, ніж його сучасники, твердо вірив, що вервиця – це таємна військова зброя Католицької Церкви. У своїй останній проповіді перед ув’язненням комуністами він сказав: Дайте мені мільйон сімей з вервицями в руках, піднесеними до Марії, вони будуть військовою силою не проти інших людей, а для всього людства … для їх добробуту, для їх зцілення …
Кардинал повторив той факт, що з часів альбігойської єресі у XII ст. через модернізм з його соціалістичними, фашистськими та комуністичними похідними, вервиця протистояла злу, яке торкнулося людства. Але повідомлення про її силу як рятівного кола для спасіння потребує пожвавлення нового покоління сімей, які постраждали в морі моральної відносності, секуляризму та відступництва.
Все це підкреслює той факт, що вервиця може бути ефективною протиотрутою від землетруcів часу та важливим способом сприяти глибшій прихильності до споглядання християнської таємниці, та справжньому навчанню святості. І що ще важливіше, регулярне побожне використання вервиці може служити Мікеланджеловим рятівним колом до Неба.
Автор: William Borst
Джерело: CatholicJournal
Переклад з англійської: Максим Гонтар
Ілюстрація: Страшний суд (Мікеланджело), фрагмент
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
